Що означає сигнал SOS?

 Американський художник Самюел Фінлі Бриз Морзе, автор картини «Вмираючий Геркулес», яку було відзначено в 1813 році Золотої медалі Лондонської королівської академії мистецтв, в 1837 році винайшов електромеханічний телеграфний апарат. А роком пізніше розробив просту систему зв’язку, що отримала назву Азбука Морзе.

Спочатку вона складалася з трьох символів: точка, коротке тире й довге тире. Пізніше всі коди були переведені на точку і тире. Перше послання з використанням нової абетки було передано по першої комерційної лінії Вашингтон – Балтімор в 1844 році. Морські відомства Азбуку Морзе взяли на озброєння декілька пізніше. Спочатку на її основі була введена Семафорна абетка: повідомлення передавалися за допомогою прапорців і ліхтарів у нічний час. І лише після винаходу радіо коди Морзе стали звучати в ефірі.
Перший сигнал лиха складався з букв CQ («come quick» – приходьте швидко), потім до них була додана буква D («danger» – небезпека).
Він представляв собою складну комбінацію точок і тире, а в 1908 році був замінений на SOS. Всупереч загальноприйнятій думці сигнал SOS не має перекладу, це не більше ніж проста і чітка комбінація. Проте аж до сумної загибелі «Титаніка», коли прийнятими виявилися саме сигнали SOS, радіотелеграфісти користувалися обома позивними про допомогу. З тих пір 48 разів на добу, а саме, з 15-ю по 18-у і з 45-ї по 48-у хвилину кожної години на частоті 500 Гц радисти готові приймати сигнали лиха. Зона поширення сигналу цієї частоти складає всього 400-500 миль, що обмежує можливості рятувальників.
 

Тому в 70-ті роки минулого століття почала створюватися Глобальна морська система зв’язку при лихо і для забезпечення безпеки (GMDSS – Global Maritime Distress Safety Sistem). Сучасне обладнання дозволяє в автоматичному режимі передавати точні координати, характер аварії та належність судна. Повідомлення приймаються постійно налаштованими на аварійні частоти супутниками космічного зв’язку, а потім передаються службам порятунку.